Види писанок та його регіональні особливості

Писанка — одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

       Зрештою, писанка — це символ весни, сонця, повернення природи до життя.

       Українське писанкарство Дніпропетровщини було споріднене з писанкарством інших східноукраїнських земель у звичаях, обрядах, символіці, орнаментиці, і водночас мало локальні ознаки, відмінні від інших регіонів. По-перше, понятійні розбіжності, що виявилися в народній термінології. Згідно з сучасною мистецтвознавчою класифікацією декоровані великодні яйця селянської роботи поділяються за технікою виконання на такі групи:

       «Крашанки» - яйця, пофарбовані в один колір, для чого їх занурювали в розчин барвника. Різновидом крашанок є «мармурові» («мармуровані») яйця, щоб досягти такого ефекту, яйце або занурювали в суміш ситового меду і відвареного сухого листя, або, найчастіше, обліплювали клаптиками кольорової линючої тканини чи паперу, замотували ганчіркою та варили в окропі.

      «Скробанки» («скрябанки», «дряпанки») – крашанки, декоровані малюнком кольору натуральної яєчної шкаралупи, для чого шар фарби продряпували гострим предметом до білого тла яйця.

     «Писанки» - яйця, декоровані в два чи більше кольорів і техніці воскового резервування. Її основний принцип полягає в тому, що вкриті воском («зарезервовані», тобто залишені для подальшої роботи) частини яйця не всотують розчин барвника, в який його занурили, і зберігають первісний колір. Необхідну кількість кольорів писанки добирають завдяки поступовому переходу від світлих фарб до темних.

      Різновидом писанок є «капанки» («крапанки»)  - тут фрагменти малюнка наносили на яйце, просто накапуванням гарячого воску зі свічки.

     «Мальованки» - яйця або деревяні точені форми, декоровані в два чи більше кольорів пензлевим розписом будь – якими фарбами.

       Натомість, як стверджують старожили, на Дніпропетровщині будь –яке яйце,навіть дикої птиці, називається крашанкою: «гороб’яча крашанка», «дрохвиняча крашанка» тощо. Таке розширення значення крашанки походить від того, що слово «яйце» жителі Катеринославської губернії вважали за неподобне. Як хтось помилявся на слові, то ніяковів, а товариство дивувалося на нього, начебто почуло щось непристойне.

      Відповідно до цього великодні пофарбовані яйця завжди іменувалися за кольором: «червона крашанка» - улюблена, «жовта крашанка», «зелена крашанка» тощо. «Дряпанками» називали скробанки, а «писанками» - яйця, декоровані в будь-який спосіб у два чи більше кольорів.

       За нашими спостереженнями, такі поняття подекуди збереглися в побуті дотепер, принаймні в сільській місцевості та селах на території Новомосковського району, і навіть у Новомосковську та Дніпропетровську серед людей похилого віку. Цікаво, що майстрині-малювальниці з Петриківки, розписували звичною для них орнаментикою дерев’яні точені яйцеподібні форми, та іменували їх «писанками» (хоча добре усвідомлювали різницю), а свої нечисленні спроби у восковій техніці – «справжніми писанками». Термін «мальованка» начебто співзвучний традиційному місцевому терміну «кальовка» (фрагмент хатнього стінопису, перенесений на папір), вочевидь, не прижився на Дніпропетровщині, можливо, через його сторонність.